Історія багатодітної родини, яка через війну переїхала на Хмельниччину 

У 2022 році чимало сімей змушені були покинути свої домівки на сході країни та переїхати у Хмельницьку область. Виною всьому повномасштабне вторгнення росії в Україну. Наш регіон із самого початку був у тилу, тому велика кількість переселенців шукали прихисток в Хмельницькому та інших населених пунктах області. Сьогодні ми поговоримо про родину Коваленків, які тікали з Донецької області та знайшли свій другий дім на Хмельниччині. Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту khmelnychanka.info з посиланням на “Всім”

До війни багатодітна сім’я мала власне житло 

Неля Коваленко щаслива мати шістьох дітей. Вони проживали неподалік Лиману, що у Донецькій області. Жінка зазначає, що до військових дій вони жили звичним життям: сміялись, плакали, втілювали мрії в реальність, старші діти відвідували гуртки та секції. 

Потрібно зазначити, що війна застала родину двічі: у 2014 та 2022 роках. Пані Неля згадує, що у 2014 році так страшно не було…

За словами жінки, у лютому 2022 року спершу було відносно спокійно. Саме тому сім’я до останнього не хотіла покидати рідний дім. Вони кілька разів збирали та розбирали валізи. Так тривало до 14 квітня 2022 року. Потім обстріли посилилися. В селі Ставки (саме у цьому населеному пункті жила родина) мешкали також Неліна мати та сестра. Саме тому вирішили їхати всі разом. У Хмельницькій області проживав родич жінки, тому обрали саме наш регіон.

Життя багатодітної родини у Хмельницькій області

Родина Коваленків приїхала на Хмельниччину та все сподівалися, що вони на кілька тижнів. У них була надія, що зовсім скоро всі повернуться додому, проте сподівання були марними. Адже наприкінці травня 2022 року в їхньому рідному селі розпочалися жорстокі бої. Село було окуповане. Окупанти знищили практично все в Ставках. Лише кілька будинків залишилися неушкодженими. Будинок пані Нелі також у напівзруйнованому стані.

У Хмельницькій області родина оселилася в селі Іванківці Сатанівської територіальної громади. Жінка зазначає, що було відчуття ніби переїхали у рідне село. Всі до них гарно ставилися, не було фраз типу: «Панаєхалі тут». Неліній мамі запропонували будинок по сусідству, а сестра знайшла роботу в обласному центрі та переїхала у місто. 

Дітям непросто було адаптуватися у новому домі. Старша донька Нелі — Ксенія згадує, що сумувала за своїми друзями, які роз’їхалися по світу. Вона думала, що літо 2022 буде найжахливішим у її житті. Проте дівчина познайомилася з місцевими жителями, потоваришувала з однолітками. 

А ось молодша Даринка дуже сумує за рідною домівкою. Пані Неля зізнається, що Даринка найважче адаптувалася до нових умов.

Що радять психологи 

Психологи зазначають, що діти найважче адаптуються до переїзду. Особливо коли це стається через бойові дії. Проте все індивідуально. До прикладу, діти, які були в таборі або часто подорожували з батьками легше сприймають зміни та переїзди. 

За словами психологів дітям необхідно чітко, спокійно та доступною мовою розповісти, що відбувається. Також варто повідомити малечі про плани дорослих та навіть дати якесь невелике доручення. Якщо переїзд тільки планується, то потрібно дозволити дитині взяти улюблену іграшку чи гру. Спеціалісти рекомендують перед від’їздом показати малечі фото міста чи населеного пункту в який сім’я буде переїжджати. Під час адаптаційного періоду діти можуть часто капризувати, можливе порушення сну, харчової поведінки.

Ось така історія багатодітної сім’ї Коваленків, які через війну покинули рідний дім та переїхали у Хмельницьку область. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви зробили відповідні висновки.

.,.,.,.