В нашій країні є багато традицій та звичаїв, які мають свою історію. Особливо велика кількість обрядів та цікавих традицій відбувається в зимовий період. Сьогодні ми поговоримо про свято Маланки або Щедрий вечір, яке відзначають 13 січня. Саме на свято Маланки молодь здавна яскраво одягалася, ходила по хатах щедрувати. Як відомо, в кожному регіоні були свої традиції, звичаї, обряди. А як відзначали Щедрий вечір на Поділлі? Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту khmelnychanka.info з посиланням на “Є”.
Головні персонажі на Хмельниччині: Маланка та коза
Хмельницька етнографиня, фольклористка Ірина Телюх зазначає, що на Поділлі головними персонажами була Маланка та коза. А ось вже інші персонажі з часом змінювалися. До кози та Маланки приєднувалися цигани, лікарі, вояки, козаки тощо. До прикладу, в Красилівському та Білогірському районах був цілий обряд кози. Але зазвичай коза не була головним персонажем.
За словами пані Ірини, всі дійові особи ходили по хатах де жили незаміжні дівчата. Маланка заходила до оселі зі своїм оркестром, а дівчата мали гарно приймати гостей. Це було справжнє театралізоване дійство де грали і співали, а також робили збитки.
На Поділлі все проходило дуже весело, з жартами та настроєм. Участь у цій постановці брали хлопці, які мали гарне почуття гумору та могли сказати “гостре слівце”.
По всій області святкували Маланку
Як інформує Ірина Телюх, театралізовані дійства відбувалися в кожному населеному пункті. В кожному селі були свої “гумористи”, які водили Маланку. Інколи кількість учасників сягала 70 осіб. Також були обов’язкові обрядові приказки до всіх членів сім’ї. А ще існував такий закон — якщо дівчина не пускала Маланку до хати, то з нею ніхто не спілкувався цілий рік, аж до наступного свята.
Пані Ірина зазначає, що з такої дівчини глузували, придумували смішні прізвиська, не брали до танцю тощо. Зрозуміло, що такого ставлення ніхто не хотів. Саме тому Маланку пускали до кожної хати де жила незаміжня дівчина.
Що відомо про свято
Взагалі святкування Маланки походить від стародавнього та дохристиянського звичаю. Відповідно Маланка-Вода разом із Василем-Місяцем приходили до господарів сповістити про наступні урочистості.
Існує міф, що у всеєдиного Лада була донька Миланка. Її так називали через те, що вона була дуже милою. Одного разу змій викрав Миланку та запроторив її у підземне царство. А визволив Миланку богатир Безпальчик-Васильчик. За легендою славний богатир одружився з дівчиною. Саме тому на Щедрий вечір святкують ще Василя. До речі, у жертву приносили свиню. І у деяких регіонах на свято готували свинячі нутрощі, а дівчата потім ворожили на них.
Зрозуміло, що ворожіння, забобони не мають нічого спільного з християнством. Коли до України прийшло християнство, то святу надали нового змісту. І 13 січня починають вшановувати пам’ять Меланії, яка народилася у римській сім’ї. Дівчина прийняла християнство в дитячому віці. Меланію видали заміж за чоловіка, якого вона не кохала. Це зробили проти її волі. Жінка спершу хотіла чоловіка навернути до християнської віри, проте він прагнув лише одного — швидше отримати спадкоємців. В результаті, в них народилося двоє дітей, які згодом померли. Лише після цих трагічних подій чоловік прийняв християнство.
Ось така історія святкування Маланки на Поділлі. На жаль, з роками традиції відзначення цього свята забуваються і молодь практично не ходить по хатах щедрувати. Звичайно, ще є поодинокі випадки, проте ці дійства мають більш сучасний характер.
Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви більше дізналися про історію рідного краю.
