Як позбутися синдрому провини вцілілого

Ось і минув місяць повномасштабної війни в Україні. Місяць страждань, зруйнованих будинків, людських життів. ЗСУ дають рішучу відсіч окупантам і ми дякуємо їм за це. Завдяки Збройним силам України у місті Хмельницькому тихо. У нас не чути вибухів, пострілів. Саме тому в обласний центр приїздить багато внутрішніх переселенців. Але у деяких хмельничан через уявну безпеку розвивається синдром провини вцілілого. Сьогодні ми поговоримо про те, як не відчувати провину через те, що ви знаходитеся в безпеці. Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту khmelnychanka.info.

Соромно бути в безпеці

Багато хмельничан або людей, які приїхали з окупованих територій відчувають провину за те, що вони знаходяться в безпеці. Простими словами — українці себе звинувачують за те, що хтось спить в підвалах, знаходяться у містах де йдуть бойові дії, а вони знаходяться у тихому місті. 

Симптоми синдрому вцілілого:

  • Апатія.
  • Немає фізичних сил.
  • Тривожний сон.
  • Відсутність апетиту.
  • Небажання спілкуватися. 
  • Почуття горя.
  • Суїцидальні думки.
  • Думки, що ви нічого не робите, а могли б допомогти.

Що потрібно зробити?

Аби синдром провини вцілілого не паралізувало ваші дії, а мотивувало необхідно пам’ятати наступні речі:

  • Рятуючи свою сім’ю, ви рятуєте частину Україну. Людина, яка в безпеці, сита та здорова може принести більше користі ніж якби ви були в небезпеці або мали погане самопочуття. 
  • Допомагайте. Синдром провини вцілілого поступово проходить якщо допомагати іншим. У місті Хмельницькому діє багато волонтерських організацій, які завжди потребують додаткових рук. Наприклад, у місті є локації де жінки плетуть маскувальні сітки, ліплять вареники військовим, сортують ліки та допомогу переселенцям. Для чоловіків також знайдеться робота: перевезення вантажів, рубання дров, розвантаження гуманітарної допомоги тощо. 
  • Не стримуйте свої емоції. Ситуація в Україні з кожним днем змінюються і ми ніяк не можемо вплинути на те,що відбувається. Через це ви можете відчувати гнів, злість, страх. Дуже часто свій гнів ми можемо виплеснути на своїх рідних. Від цього війна не закінчиться, а ось стосунки з рідними стають гіршими. Тому якщо відчуваєте негативні емоції, то можна покричати в лісі, потупати ногами, побити подушку. 
  • Все що ви робите — важливе. Навіть якщо вам здається, що ви нічого не робите, то ви помиляєтесь. Прибирати в будинку, квартирі, готувати їсти, виховувати, навчати дітей. Це все надзвичайно важливо. Адже таким чином ви відвіолікаєтесь від тривожних думок, не слідкуєте постійно за новинами. А якщо ви просто ходите на роботу, то допомагаєте економіці та армії.

В Україні немає жодного безпечного міста чи населеного пункту. Хмельницький може постраждати від вибухів у будь-який момент. Але поки у нас тихо, ми маємо не панікувати та робити те, що ми можемо.

Сподіваємося, що вам сподобався наш матеріал і ви зробили відповідні висновки. Миру всім нам!

.,.,.,.