Творчий шлях скрипальки Майї Онищук 

Хмельниччина багата на талановитих людей. Серед них чимало жінок. Майя Онищук — відома Хмельницька скрипалька, яку знають у місті та по всій Україні. Крім того, Майя Онищук викладає у Хмельницькому музичному коледжі імені В.І. Заремби та є директором Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва. Сьогодні ми поговоримо про творчий шлях талановитої хмельничанки. Більше читайте на сторінках сайту з посиланням khmelnychanka.info на “Всім”.

Не планувала бути скрипалькою

Майю Онищук знає більшість хмельничан. Ця талановита красуня дивовижно грає на скрипці та зачаровує своїми виступами. Її часто запрошують на різні заходи, корпоративи, святкування. Але Майя не планувала бути скрипалькою, хоча до музичної школи дівчина ходила і в неї гарно все виходило. Попри це хмельничанка готувалася до вступу в педагогічний інститут. Майя зізнається, що знала, що буде працювати секретарем-референтом, а згодом і директором, адже мала лідерські та організаторські здібності. Проте доля склалася інакше і майбутня зірка вступила до місцевого музичного училища.

Про перший виступ та “свій” інструмент 

Кажуть, що кожному музиканту потрібно знайти “свій” інструмент. Скрипалька зазначає, підібрати по руці інструмент важко, проте пригадує історію. В училищі викладачка Валентина Григорівна (її називали студенти Валя) сказала Майї Онищук, що її скрипка не дуже гарна і їй варто придбати майстровий інструмент. Але таку скрипку сім’я дівчини не могла собі дозволити, адже мама працювала паяльницею, а батько зварювальником. Але інструмент же потрібен. Батькові розказав знайомий, що в його родички в селі є така скрипка. Сім’я зібралася та поїхала у Житомирську область у село за скрипкою. Що ж вони побачили? Скрипка вся в пилюці, не загорнута, струни для балалайки, футляр постійно відкривається та падає. На скрипці грав дідусь, який вже став глухий, тому інструментом не користувався. Дідусю Майя дуже сподобалася і він вирішив скрипку подарувати, проте його дружина була проти. Але Майя почала вмовляти бабусю, що скрипка має жити, тому дівчині дали інструмент аби пограти деякий час. 

Майя поставила струни і скрипка грала так, що все училище збігалося аби послухати як звучить інструмент. У 1992 році ця скрипка коштувала десь 35 тисяч доларів. На той час це ціна не однієї квартири. Але інструмент у дівчини так і не залишився. Коли Майя поїхала у табір “Артек” батьки завезли скрипку її законним власникам. Вони розуміли, що просто так дівчина її не віддала б. Звичайно, по поверненню, Майя плакала, але згодом поїхали до майстра за новим інструментом. Скрипалька згадує, що купили їй “дрова” і вона грала на них 10 років.

Перший виступ Майї Онищук був у юнацькій бібліотеці. Вона грала “Полонез” та стояла на невеликих підборах. Через те, що ноги тряслися підбори видавали характерний звук: “цок-цок-цок”. Тоді їй викладачка сказала зняти туфлі та дограти виступ.

Було важко

Після закінчення училища Майя продовжувала навчання у Донецькій консерваторії, але дуже багато працювала. У неї було шість робіт. Через те, що навчання було платним, дівчина мусила працювати. Скрипалька зізнається, що поверталася з виступів у другій, третій ночі, але підйом у неї був о восьмій ранку щодня. В такому режимі Онищук працювала шість-сім років. Але якби не було важко у дочку завжди вірила мама…

Працелюбство дає свої плоди. Майя Онищук талановита, популярна скрипалька, якій пропонували виходити на всеукраїнський рівень, виступати за кордоном. Але вона обрала рідне місто аби розвиватися у Хмельницькому. 

Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви зробили відповідні висновки.

.,.,.,.