Знайти справжнє кохання та прожити у любові все життя — велике щастя. Не всі можуть знайти свою другу половинку одразу. Але є такі пари, які живуть в коханні, взаєморозумінні, підтримці все своє життя. Їхнє кохання здатне подолати перешкоди, життєві випробування та негаразди. Сьогодні ми поговоримо про подружжя Круліковських, які не один десяток літ живуть разом: в коханні та гармонії. У них є доросла донька та онуки. Але ще у них є спільний недуг — проблеми зі зором. Але не дивлячись на це пара живе повноцінним життя. Більше про історію кохання Олени та Валерія читайте на нашому сайті khmelnychanka.info з посиланням на “Всім”.
Історія хвороби Олени
Втрачати зір пані Олена почала ще в школі і вже в десятому класі мала третю групу інвалідності. Батьки Олени не сиділи склавши руки. Їй зробили чотири операції в Москві та Києві, проте зір до дівчини так і не повернувся. Олена мріяла стати бібліотекарем, але через свою недугу не поїхали навчатися до столиці. Натомість дівчина пішла працювати в українське товариство сліпих (УТОС). У обласному центрі УТОС функціонувало виробництво з виготовлення електропроводів. Сюди брали на роботу людей з вадами зору. Саме сюди Олена влаштувалася комплектувальницею. І у товаристві дівчина і зустріла своє справжнє кохання.
Проблеми із зором з дитинства
Валерію було всього три роки коли батькам повідомили, що у нього проблеми із зором. Був поставлений діагноз — прогресуюча міопія. Через те, що хлопець дуже любив читати, зір почав погіршуватися. Перші окуляри Валерій придбав у студентські роки, а згодом купив і лінзи. Валерій зізнається, що лінзи в радянські часи було дістати дуже важко. Юнакові їх привезли з Чехословаччини. Також чоловік зазначає, що батьки не погоджувалися на жодну операцію. За словами Валерія, саме завдяки цій позиції батьків, він ходить самостійно. Адже хвороба унікальна та трапляється один на тисячу випадків. Навіть місцева лікарка на проблемі Валерія захистила дипломну роботу.
Поганий зір не завадив коханню
Після школи Валерій прийшов в УТОС де і зустрів свою Олену. Чоловік згадує, що майбутня дружина була витончена та тендітна. Але разом з тим мала “стальний характер”. Адже юнакові доводилося довго “бігати” за дівчиною. Проте потрібно зазначити, що Валерій залицявся романтично та оригінально: у вікна лазив, співав серенади під вікнами, дарував квіти, подарунки. Олена не відразу погодилася зустрічатися з Валерієм, проте хлопець був дуже наполегливий.
Врешті решт Валерій підкорив крижане серце Олени та пара одружилася. Подружжя багато подорожувало. Цю змогу їм надало УТОС. Олена зізнається, що на той час вона отримувала велику заробітну плату — 300 радянських карбованців. Саме тому пара навіть змогла придбати власне житло.
У 1989 році у подружжя народилася донька Каріна. Саме після народження дитини зір в Олени почав швидко падати. Жінка зазначає, що бачила як донька йшла до першого класу, проте як випускалася зі школи — ні… Олена бачить лише світло, а деталі їй описує чоловік.
Жінка не переймається своєю недугою, адже має надійний тил. Через проблеми з зором пані Олена не працює, але має багато захоплень. Жінка дуже любить куховарити та навіть свого часу вела кулінарний блог. Її слухали не лише незрячі жінки, а й чоловіки. Також Олена любить слухати аудіокниги, ходити до театру з чоловіком, плете красиві картини з бісеру.
Разом подружжя розвивається, відпочиває, мріють. Валерій та Олена радять всім хто має вади зі здоров’ям ніколи не падати духом!
Ось така історія кохання, яка надихає та наповнює. Подружжя живе в коханні не дивлячись на різні перешкоди в житті.
