Видатний вчений, лікар і психотерапевт, чия діяльність визначила розвиток психотерапії та медичної психології у СРСР. Він залишив по собі неоціненний спадок, створив концепції та методики, що активно застосовуються у сучасній клінічній практиці та навчанні психологів і медичних працівників. Його життєвий шлях поєднує наукові досягнення, педагогічну діяльність та активну громадську роботу. Далі на khmelnychanka.info.
Біографія
Борис народився 3 лютого 1931 року у місті Деражня у Хмельницькій області. Після загибелі батька під час Другої світової війни він разом з матір’ю був евакуйований до Чугуєва та пізніше — до Ірбіта. У 1944 році сім’я переїхала до Житомира, а потім — до Слуцька. Попри часті переїзди, Борис успішно закінчив середню школу з відзнакою у 1948 році та вступив до Ленінградської військово-морської медичної академії, яку закінчив у 1954 році з дипломом з відзнакою. В академії він активно займався спортом, зокрема боксом, та отримував численні нагороди за навчання та громадську діяльність.
Після закінчення академії Карвасарський служив на Північному флоті, пройшов стажування у неврологічному відділенні 74-го військово-медичного госпіталю та займався медичною службою на есмінцях. У 1957 році його було демобілізовано через хворобу у званні старшого лейтенанта. Того ж року Борис вступив до аспірантури Науково-дослідного інституту імені В. М. Бехтерева. Його наукові інтереси зосередилися на неврології, психіатрії та психотерапії, особливо на проблемах головного болю при неврозах.
Наукова діяльність
У 1960 році Карвасарський захистив кандидатську дисертацію, а у 1967 році — докторську дисертацію на тему патогенетичних механізмів головного болю у клініці неврозів. Він розробив біопсихосоціальну концепцію неврозів, яка отримала широке визнання за кордоном і була детально викладена у монографії “Неврози”.
У період з 1965 року по 1975 рік він викладав у Ленінградському державному університеті, де заклав основи медичної психології як навчальної дисципліни. У 1971 році Карвасарському надали звання професора.
З 1969 року Борис Дмитриевич очолював відділення неврозів і психотерапії інституту імені В. М. Бехтерева. Він організував спеціалізацію з медичної психології, заснував кафедру психотерапії та кафедру дитячо-підліткової психіатрії, активно займався підготовкою лікарів і психологів.
Визнання
Карвасарський був головним психотерапевтом Міністерства охорони здоров’я РСФСР, створив інститут головних психотерапевтів у регіонах, розбудував психотерапевтичну інфраструктуру та координував міжнародні дослідження у співпраці з Німеччиною та США. Карвасарський був представником СРСР у робочих групах соціалістичних країн, ініціював міжнародні дослідження та програми обміну. Він є автором понад 215 наукових робіт, 14 монографій, редагував численні енциклопедії та навчальні посібники. Під його керівництвом захищено понад 100 кандидатських та 27 докторських дисертацій. Він був головним редактором “Психотерапевтичної енциклопедії”, яка охоплює широкий спектр психотерапевтичних понять, методів та практик. Це видання стало ключовим ресурсом для спеціалістів у галузі психотерапії, воно надало комплексне уявлення про сучасні підходи до діагностики та лікування психічних і невротичних розладів.
Карвасарський є автором підручника “Психотерапія”, який використовувався у навчанні студентів медичних вузів. У книзі систематизовано основи психотерапевтичної роботи, описані ефективні методи лікування неврозів, пограничних станів та інших психічних розладів. Цей підручник став одним зі стандартів підготовки майбутніх лікарів і психологів.
Під його науковим керівництвом також був підготовлений підручник “Клінічна психологія”, розрахований на студентів медичних та психологічних факультетів. У ньому викладено сучасні принципи клінічної діагностики, психотерапевтичного супроводу та роботи з різними категоріями пацієнтів. Підручник відзначається глибоким аналізом практичних кейсів та інтеграцією теоретичних знань з клінічною практикою, що робить його важливим інструментом для професійного навчання та підвищення кваліфікації. Науково-освітня діяльність Карвасарського сформувала нове покоління фахівців і заклала методологічні основи сучасної клінічної практики.
За заслуги у науці та медицині Карвасарський отримав звання заслуженого діяча науки РФ (1996), орден “Знак пошани” (1981), медаль ордена “За заслуги перед Вітчизною II ступеня” (2007) та був почесним професором Всесвітньої асоціації динамічної психіатрії (2006).
Борис Карвасарський залишив по собі величезну спадщину у сфері психотерапії та медичної психології. Його наукові та педагогічні досягнення, інноваційні підходи до лікування неврозів, а також створена ним школа психотерапії вплинули на покоління фахівців і продовжують розвиватися завдяки його учням та послідовникам.
Джерела: