Традиційні прикраси жінок Хмельницької області

Наша область по праву вважається однією з найцікавіших, унікальних і самобутніх, завдяки своїм культурним традиціям та спадщині. Візерунки на домотканих рушниках, хустках і вишиванках, традиційні костюми, зачіски зі стрічками — усе це не лише підкреслювало красу та уміння своїх власниць, а й було носіями глибоких символічних значень. І, звісно, окремої уваги в усьому жіночому образі подолянок заслуговують прикраси. Саме про них ми розповімо трохи докладніше в цьому матеріалі. Далі на khmelnychanka.info.

Нагрудні прикраси

Прикраси та аксесуари для дівчат та жінок Поділля завжди мали велике значення. Вони привертали увагу, підкреслювали статус і добробут жінки та її родини. Усе найдорожче й найкрасивіше одягали, звісно, на свята та ярмарки, але й у звичайні дні подолянки часто носили різноманітні намиста. Причому на шиї одночасно могло бути до 35 ниток прикрас. Найпопулярнішими в нашій області були:

• Пацьорки. Справжня мрія будь-якої дівчини. Яскраві та  красиві нитки намистин зі скляних, блискучих деталей. Такі прикраси, як і багато іншого, ввели в моду купці. Саме вони привозили яскраві новинки на ярмарки та торгові ряди великих міст. Найдорожчими вважалися розписані вручну та інкрустовані коштовними металами намистини з муранського скла. Такі намистини доставляли з Венеції, і дозволити собі прикраси з ними могли лише дуже заможні подолянки. Був і більш доступний варіант такого намиста — з різнокольорового скла, виготовленого місцевими ремісниками.
• Корали. Це дуже популярне намисто з натурального червоного коралу. Залежно від насиченості кольору та якості обробки матеріалу визначалася його ціна. Але, в будь-якому разі, такі прикраси коштували недешево. Бідні подолянки теж хотіли мати подібне намисто, але, не маючи можливості придбати його, купували підробки з целулоїду.
• Баламути. Намисто з так званої «перламутрової черепашки». На Поділлі такі прикраси часто надягали разом із коралами, а іноді доповнювали ще й ланцюжком із монетками та медальйонами. Ці намиста вважалися символом дівочої чистоти й були популярним атрибутом весільного вбрання.
• Гердани. Вони також траплялися на Поділлі та прийшли до нас з більш західних регіонів. Це плетені прикраси з бісеру з різноманітними візерунками. У Проскурові та області полюбляли червоно-чорно-білі гердани з геометричним або квітковим орнаментом.

Не всі, звісно, мали змогу придбати дорогі вироби. Тому шкатулка з намистом та іншими коштовностями збиралася багатьма поколіннями й передавалася в спадок. Дівчата дуже берегли прикраси та пишалися ними. В історичних дослідженнях можна знайти підтвердження того, що набір прикрас міг коштувати більше, ніж віз із волами, пара коней, свиней, або навіть будинок.

Сережки та браслети на Поділлі

Жінки й дівчата в містах та селах Хмельниччини дуже любили різноманітні сережки та браслети. Їх виготовляли з різних матеріалів. Найпопулярнішими серед заможних подолянок були прикраси зі срібла та золота з коштовними та напівкоштовними каменями. Простіший варіант — сережки та браслети з міді та бронзи. Щодо форм, найбільше жінкам подобалося носити:

• сережки-півмісяці та «бублики»;
• сережки з підвісками зі скла та бісеру;
• сережки зі вставками з різних каменів;
• сережки з рослинними мотивами (ягідки, маківки, ромашки).

Вуха дівчаткам проколювали дуже рано, і до загоєння ранки малеча зазвичай носила мідні сережки-цвяшки.

Широкі металеві браслети виготовляли місцеві майстри. Вони часто прикрашалися геометричними чи рослинними орнаментами, що символізували природні цикли, родючість та захист від злих сил. Крім того, жінки носили дерев’яні, коралові та скляні вироби, а також браслети з монет, бісеру й текстилю. Останні зазвичай дівчата виготовляли самостійно.

Головні убори хмельничанок та прикраси на них

Головні убори та прикраси на них відігравали важливу роль у жіночому костюмі подолянок, підкреслюючи вік, соціальний статус і сімейне становище. Ці елементи не лише робили образ цілісним, але й несли символічне значення, пов’язане з вродою, духовністю та традиціями. Прикраси зазвичай доповнювали традиційні головні убори, такі як:

• Очіпки. Традиційний головний убір заміжніх жінок. Його виготовляли з тонкого льону, шовку або інших доступних тканин, часто прикрашаючи вишивкою, мереживом і візерунками. Очіпок щільно прилягав до голови, ховаючи волосся, що символізувало скромність і показувало, що жінка заміжня. Деякі очіпки прикрашали стрічками, бісером або навіть металевими вставками.

• Хустки. Жінки в буденні дні просто пов’язували хустки, ховаючи під ними волосся. Вважалося, що волосся жінки, особливо заміжньої, має особливу силу, і його необхідно було приховувати, щоб захистити себе та сім’ю. Дівчата могли носити хустки як на голові, так і просто на плечах. Хустки «на щодень» були максимально простими, з друкованим малюнком. Зазвичай їх купували на ринку. На свята одягали нарядні — з ручною вишивкою та бахромою.

• Вінки. Символ молодості, чистоти та дівочої вроди. Його носили переважно дівчата до заміжжя, особливо у святкові дні та на весіллях. Вінки плели з живих або штучних квітів, додаючи листя, колоски та ягоди. Часто вінки доповнювалися стрічками та іншими декоративними елементами.

Крім цього, дівчата часто вплітали в коси стрічки, квіти, монети й нитки бісеру. Стрічки підбирали яскравих відтінків — червоного, синього, зеленого. Вони символізували радість і життєву силу.

Прикраси як обереги та народні прикмети, пов’язані з ними

Частина нагрудних прикрас виконувала також і функції оберегів. Найчастіше це були ті, які носили на тілі, наприклад, хрестики чи ладанки. Вони боронили свою власницю від вроків, хвороб, нещасть, заздрощів і проклять. Також були прикраси, які одягали для привернення багатства й удачі, для привороту вподобаного хлопця, а також для вдалого весілля і швидкої, здорової вагітності.

Подолянки вірили, що за станом прикраси можна визначити, чи є в її власниці проблеми зі здоров’ям. Якщо срібло чи корали потемніли, це було сигналом уважніше стежити за своїм самопочуттям.

Дуже поганим знаком було загубити сережки чи порвати нитку намиста. Це зрозуміло, адже такі прикраси коштували недешево. А за народними повір’ями порвана нитка намиста, особливо коралового, свідчила про те, що власницю зурочили, і в неї є заздрісна подруга-недоброзичливиця.

Ще однією традицією було плетіння браслетів на щастя та захист. Дівчата збиралися разом і плели такі прикраси з кольорових ниток із бісером та намистинами. Під час плетіння вони вкладали в них свої побажання та думали про щось добре. Такі нитки часто дарували як оберіг хлопцям і чоловікам, які вирушали в далеку дорогу чи на службу.

Жіночі прикраси в традиційному стилі на Хмельниччині досить популярні. На весілля, фотосесії та навіть просто на прогулянку дівчата й жінки часто та із задоволенням одягають симпатичні вироби від місцевих майстринь. Придбати такі прикраси можна на сайтах і сторінках хмельницьких дизайнерів, а також на тематичних фестивалях і святкових ярмарках. Тож якщо у вашій скриньці ще немає жодної нитки коралового намиста, репліки традиційного браслета чи сережок — саме час про це подумати!https://ua.redtram.com/blog/vid-dukachiv-do-pacorkiv-ukrayinski-tradicijni-prikrasi-yaki-aktualni-sogodni/