Поділля – один із найбільш самобутніх регіонів України. У Хмельницькій області та на всьому Поділлі народні традиції та культурні цінності впродовж століть зберігалися і передавалися від покоління до покоління. Вишиті вручну вироби, такі як рушник, скатертина, наволочки, пояс, сорочка «вишиванка» або, наприклад, хустка, були справжніми витворами мистецтва й сімейною гордістю. У цьому матеріалі ми вирішили трохи ближче познайомити вас із візерунками на подільських рушниках і розповісти про їхні особливості. Далі на khmelnychanka.info.
Подільські рушники: історія та ключові деталі
Подільські рушники – це шматок домотканого полотна з вишивкою на обох кінцях. Довжина такого виробу зазвичай становила від одного з половиною до двох із половиною метрів, але в побуті також були популярними рушники завдовжки один метр. Ширина полотна – до пів метра.
Відмінною рисою також є те, що все полотно рушника на Хмельниччині не вишивали повністю. Найчастіше вишивка займала третину або половину виробу. Візерунки наносили рахунковими швами, вони були простими, повторюваними та легко запам’ятовувалися. Узор лягав однією широкою лінією або кількома смугами з невеликими проміжками. Іноді, для краси, до кінців виробу додавали мереживо, сплетене гачком.
Рушники з місцевими візерунками не тільки прикрашали житло, слугували в побуті, але й були важливими елементами обрядів. Тому часто на полотні можна було побачити не просто малюнок, а цілу історію. Наприклад, на весільних рушниках зображали історію молодої родини від юності та знайомства до щасливої старості.
Основні кольори та орнаменти подільської вишивки на рушниках
Основна кольорова гама вишивки на подільських рушниках була червоно-чорною, причому на Хмельниччині переважав червоний колір, а, наприклад, на Тернопільщині – чорний. Також було популярне поєднання синього та червоного кольорів. Для фарбування ниток використовували натуральні барвники, а самі нитки виготовлялися з вовни вручну.
Популярними орнаментальними мотивами виробів були:
- Зірки з вісьмома променями.
- Фiгури тварин.
- Схематичні зображення людей.
- Квіти.
- Ромби та хрести.
- Дерева та листя.
Іноді траплялися візерунки, нанесені металізованими нитками золотистого і сріблястого кольорів. Такі полотна використовувалися на великі свята і свідчили про гарний добробут сім’ї.
Вишивка на рушниках, як частина ритуалу
Вишивка на хмельницьких рушниках – це не просто візерунок. Сідаючи за роботу над полотном, жінки прагнули вкласти в нього великий сенс. Такі вироби символізували добробут, захист, любов, духовну єдність, скорботу, тугу й печаль. За інформацією з енциклопедії подільської вишивки, були магічні ритуали, пов’язані з малюнками на полотнах. Так, старі жінки, вишиваючи рушник чи хустку, «зашивали» в них свої хвороби, а потім недорого продавали на базарі або дарували своїм недоброзичливцям.
До початку роботи над полотном готувалися досить серйозно. Причому не лише готували матеріали, а й намагалися почати вишивку в правильному настрої. Придумували малюнок, деталі, молилися та обирали день тижня для доброго початку. Наприклад, весільні та святкові прийнято було починати вишивати в четвер, а поминальні – у суботу.
Було також безліч добрих і поганих прикмет, що супроводжували процес роботи над візерунком:
- Не можна змінювати голки під час роботи. З якими почали, тими й закінчують.
- Починати роботу потрібно зранку, тоді рушник вбере в себе добру енергію сонця.
- Сідати вишивати біля вікна потрібно обличчям або боком. Задом сідати не варто – нечисть може заглянути у вікно, підглянути й зіпсувати сенс узору.
- Незакінчену вишивку не можна класти там, де сплять чи їдять.
- Показувати незавершений узор можна тільки членам родини.
З готовими рушниками також пов’язано безліч прикмет, і ця тема заслуговує на окрему статтю. Наприклад, після весільного обряду всі полотна молодим треба було скрутити та заховати, не виправши. Так вони збережуть усі добрі емоції та побажання і будуть оберегом для молодої сім’ї.
За свою історію ручна вишивка рушників на Поділлі пройшла через низку змін, але зберегла свої особливості та самобутність. До другої половини XX століття вона значно втратила популярність, адже її почали витісняти фабрики. Домоткане полотно та вовняні нитки вже не використовували, а на фабричній тканині вишитий на станку візерунок, ніби втрачав свою душу.
На початку 2000-х років популярність рукотворних виробів і національної тематики знову почала активно зростати. Майстрині Поділля повернулися до виготовлення тканини в домашніх умовах, з’явилися навчальні курси з ручної вишивки, її історії та нанесення. А вартість виробів, зроблених за всіма канонами, могла доходити до 5000 гривень за полотно.
Вишивка на рушниках, як данина традиціям предків та, як складник ритуалів залишається популярною в Хмельницькій області й на всьому Поділлі. Багато молодих людей використовують на весіллях і вінчаннях вироби, що передавалися роками в їхніх родинах від матері до доньки, або ж спеціально замовляють такі полотна в сучасних майстрів. Також такі полотна можна побачити на хрестинах, похоронах та на церковні свята.
Окрім цього, у Хмельницькому доволі популярні фотосесії в національних костюмах із різною атрибутикою, такою, як вишиті рушники, авторські прикраси та віночки від сучасних подільських майстринь. Тож якщо ви хочете прикрасити свій сімейний альбом оригінальними фотографіями, обов’язково зверніть увагу на таку ідею!